chuka_lis

В давні часи мова тих, хто жив на українських землях, називалась "руською": Й коли Україна звалася Русью, та десь до XII—XVII сторіч, "Руська" - то була офіційна мова Великого князівства Литовського (Велїкое кнꙗзство Лїтовское, Руское, Жомойтское і їныхъ, ВКЛР, до 1696). Саме нею видано основні збірники законів ВКЛР, Литовські Статути. Можна казати також, що вона була староукраїнською, старобілоруською, староруською. Тобто, люди, що жили трохи до, в часи ВКЛР та трохи пізніше, спілкувалися мовою, яку вони назівали між собою - "руська". А "старо-", додано пізніше, тому що то було давно. А себе ті люди звали- руськими людьми.
Також, на Московщині в ті часи ту ж саму мову називали "литовською".
В сусідніх етносів, які жили на землях давньої Русі (та ВКЛР пізніше) "розмовна" мова трохи відрізнялась, бо кожен етнос має свої особливості.
Назва мови "українська" -з'явилась пізніше, вважаю, як результат того, що Московія заграбастала собі назву "Русь", "руське", та узурпувала, присвоїла собі історичне засновництво Русі (та дещо більше).
Свого часу Московія почала масштабну експансію, на схід та захід. Можна скзати, як розірвала відносини з ордою, так і почала "зростати". Ідея про необмежену самодержавну владу. народилася ще при Василі III (концепція «Москви — Третього Риму»). До Риму було далеко, але місію тата продовжив Іван Грозний (мати якого була українсько-литовського, тобто рускього, походження), який з 1576 р. назвав себе та визнавався царем «всєя Русі» (хоча в ті часи землі Русі до складу Московії , Московського царства, належали лише частково, переважно, в результаті загарбницьких війн а місцями й геноциду), а російська імперія, розширений варіант того "царства", пізніше, схожими загарбницькими війнами була створена Петром 1 (та його нащадками, далі).
Але, Україна- то не росія, тому назва "українська мова" виникла поряд з "малоросійским язиком", як самоназва, й, на відміну від Малоросії, Україна- залишилася.
Найдовше терміни «русини» та «руська мова» для етнічної та мовної самоідентифікації вживали українці Буковини, Галичини та Закарпаття (аж до кінця XIX — початку XX ст.), які були, може, найдальші від росії та в складі інших країн. Тому в них не було потеби додаткової самоідентификації, відмінної від вкраденої "історичної".
Але, звичайно, та давня "руська", то не теперішня російська мова і навіть не московитська (великороська) мова середньовічного періоду, це був зовсім не "русский язык", а мова, на мій погляд, більше схожа на сучасну українську та білоруську.. Думаю, і як результат того "присвоєння" Московією чужого (руських земель), називання "русским язиком" церковнословянськох мови з 17 сторічча, та потім, імперської поітики росії та срср - сформувалась плутанина з термінологією, що існує й по сьогодення. Важливо, що тепер- русский язьік - то одне, а українська мова та білоруський язик- то інше.
Ті часи, коли українсьска мова звалась "руською" - давно минули. За століття, звичайно, мова еволюціонувала, вбираючи в себе нових слів з оточуючих країн, а деякі слова забувалися, та деякі значення слів змінювали зміст, нові слова створювалися або запозичувалися с розвитком суспільства й технологій. Змінився алфавіт. Частина процесу була природньою (культурний обмін), частина- насильницькою (наприклад, русифікація, або полонізація). Церковнослов'янська абетка, створена біля 10 сторіча, була більша за сучасну, 45 літер ане 33. Протягом 13 -18 століть алфавіт спрощувався та адаптувався до "народної мови". На українську абетку вплинула також російська письмова реформа 1708 року., тоді було вилучено літери ω, ψ, ξ , z , v , Ж та А, також введено літери "Е" (замість ıє) та "я" замість ıа, ıа. Проте в алфавіті ще залишалися літери θ, Ђ.. Було спрощено також друкований шрифт, який назвали «гражданська азбука»..Ще пізніше, в 19 столітті, з гражданської абетки в Україні випали літери ы, ь, е, ъ, та за різними звуками закріпилися літери ы, і. Тому читати ту "руську" або ранню українську мовуу- сладно, треба перекладати.
Як виглядала азбука срароукраїнської мови (Перша сторінка «Букваря» Івана Федорова, надрукованого у Львові, 1574 р.):

Переклад з тої "руської" на сучану українську можна подивитись тут:
Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К.: «Наукова думка», 1977-1978. — Т. 1 — 2.
Т. 1: А — М (5701 слів) Ред. тому: Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький. — К.: «Наукова думка», 1977. — 632 с.
Т. 2: Н — Θ (5827 слів) Ред. тому: Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький. — К.: «Наукова думка», 1978. — 592 с.
Вважають, що одним із засновників українскої "літературної" мови був Г.С. Сковорода Писемна мова базувалася на церковно-слов'янскій, що схожа на болгарську, та була взята за основу й "російскької мови", в свій час, московитами. Церковнослов'янська писемна мова прийшла в Русь разом із християнством, і поєднувала в собі лінгвістичні особливості македонських, моравських та болгарських діалектів. Тому саме "світська" писемна мова еволюціонувала в "місцеву" українську писемну та, згодом, літературну українську мову. «Лексис» Л. Зизанія — це перший друкований церковнослов’янсько-український словник, що вийшову світ у Вільні, в 1596 р. Приклад, як тоді виглядала "руська" мова:
:

Мовознавець, чернець, діяч Львівського братства та друкар Памво Беринда надрукуваа у 1627 році (17 сторіччя) Слов'янороський Лексикон (Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» ). В ньому він приводив тлумачення, переклади та сіноніми церковно-слав'янских слів- для простої, народної мови.
Отак виглядає писемна мова того часу.

Як ми бачимо, абетка дуже інша. Але, після Переясловскької угоди, 1654 рік, з часом все більше був тиск росіхйського царста на Україну, яка фактично втратила автономність та незалежність після війн та "коалійції" з росїєю. Московське царство розросталосі в імперію. Почався період русифікації. Наказом 1690 р були заборонені книжки "староукраїнською" (анафема!), освіта поступово переходила на російську мову, особливо там, де ближке до кордонів з росією. Г. Сковорода, що жив пізніше Беринди - писав вже на слов'яно-руській, бо почав додавати до творів -"народу мову" ( "просту", якою розмовляли українці, переважно, освіченої Слобожанщини, в ті часи). У мові філософських творів Г. Сковороди наявні і церковнослов'янські елементи, і українізми, і русизми.
Хоча перші друкарні зїявилися в Україні, не в Московії, в ті часи художньої літератури фактично не було, були тільки церковні книжки та підручники, мова яких, звичайно- церковна. То, формування та поширення писемнох, літературної української мови, було складним процесом. Також, на початку 18 сторічча Петро І затвердив декілька указів Синоду про те, що в Україні книжки мають друкуватися тільки такою мовою, "яка нічим не відрізняється від великороської". Тому, починалася слов'яно-руська мова в Україні, фактично- як рукописна, не друкована, писемна мова. Так от, жив та писав Сковорода в Україні (в ті часи вона була частиною російської імперії), але видаватися "українською" (тобто, руською тих часів) - не мав намоги. Та, якщо судити по його байкам, пісням, русификація на сході Укріїни була досить інтенсивна вже в часи його життя. Воно не дивно, тому що мовні репресії почалися за півсторічча до його народження. Твори Сковороди, мовно досить наближені до тогочасної російської («Сад Божественных Пѣсней) вперше були видані в Петербурзі, більш ніж півсторічча після їх написання, та вже після смерті фіолософа-мандрівника, тому мова там - напівросійська, на мій погляд. Приклад його творів - Харківскькі байки, або тут, чи ось, Песнь 28:
Возлети на небеса, хоть в Версальскіи лЂса,
ВздЂнь одежду золотую,
ВздЂнь и шапку хоть царскую;
Когда ты невесьол, то всьо ты нищ и гол;
Проживи хоть 300 лЂт, проживи хоть цЂлый свЂт,
Что тебЂ то помогает,
Естли сердце внутрь рыдает?
Когда ты невесьол, то всьо ты мертв и гол
Завоюй земный весь шар, будь народам многим царь,
Что тебЂ то помогает,
Аще внутрь душа рыдает?
Когда ты невесіол, то всьо ты подл и гол.
Брось, пожалуй, думать мнЂ, сколько жителей в лунЂ!
Брось Коперниковски сферы
Глянь в сердечныя пещеры!
В душЂ твоей глагол, вот будеш с ним весьол!
Бог есть лутчій астроном, он наилутчій економ.
Мать блаженная натура
Якщо цікаво, подивитися на староукраїнську можна ще у виданнях мовознавця В Сімоновича. Та впевнитись, що "руська" давніх часів, якою користувались українці тх часів, то -не російська мова.