Відповідальність за те, що сталося — на совісті попередників, звісно. А за те, що станеться — вже на совісті наступників. Ситуація з моряками, про яку я кажу, це не те, коли їх захопили, а коли влаштували дипломатичну провокацію з їхнім обміном, від якої, схоже, врятувало лише диво (на ім'я Клімкін), адже Зеленський повівся якось так, що то важко назвати розважливим.

«нема Порошенка- то Україна пропала» — Не думаю, що таких людей, хто щиро в це вірить, насправді багато. Не зустрічав жодного, хоча й мені таке, бувало, закидали (це більш нагадує демагогічний прийом). Я зі свого боку оцінюю так, що фіксація на особі Порошенка щодо цього значною мірою була ситуативною. Про те, що серед виборців Зеленського велика кількість «хто завгодно, аби не Порошенко», ви напевно чули. З боку Порошенка було десь так само, а не через особисту любов. Тобто змагалися різні уявлення, які спиралися на те, з чого був вибір. Вибори скінчилися, емоції вщухли. Можливість перевірити тії побоювання перетворилася на реальність. А у політисили Порошенка, яка вже мало на що впливає, з'явилася можливість довести потрібність саме в ній в умовах неупередженості…